Ціна турботи: чому неоплачувана праця — це теж робота
Ціна турботи: чому неоплачувана праця — це теж робота
У кожній родині є робота, яку не видно, але без якої життя неможливе. Приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми, літніми родичами або людьми з інвалідністю — усе це неоплачувана праця, яка виконується щодня. І найчастіше — саме жінками.
За даними ООН, жінки у всьому світі витрачають утричі більше часу на неоплачувану працю, ніж чоловіки. В Україні ця статистика має схожі показники. У сільських громадах, зокрема таких, як Хлібодарівська, ця ситуація ще гостріша: багато жінок поєднують домашні обов’язки з доглядом за господарством, дітьми, хворими батьками та інше — і все це без визнання чи підтримки.
Чому це важливо?
1. Економічний вплив. Неоплачувана праця — це внесок у добробут сім’ї та громади. Але коли ця робота не визнається, це обмежує можливості жінок працювати, розвиватися, брати участь у громадському житті або створювати власну справу.
2. Вплив на рівність. Нерівномірний розподіл домашніх обов’язків посилює гендерну нерівність. Це питання не лише про родини, а й про соціальну справедливість та розвиток громади в цілому.
3. Потреба в підтримці. Надання соціальних послуг, розвиток дитячих садків, центрів підтримки родин, організація дозвілля для літніх людей — усе це зменшує тиск на жінок і дозволяє їм повноцінно реалізовуватись.
Хлібодарівська громада вже робить кроки в цьому напрямку, підтримуючи соціальні ініціативи, консультації для жінок, програми саморозвитку й підтримки ментального здоров’я.
Та важливо говорити про це більше — визнавати, підтримувати, змінювати підходи. Невидима праця має стати видимою.
Бо турбота — це теж робота. І вона вартує поваги.
