«Я добре розумію кожного з них, бо сама багато пройшла»: історія фахівчині супроводу Юлії Загурської
«Я добре розумію кожного з них, бо сама багато пройшла»: історія фахівчині супроводу Юлії Загурської
Психологиня Юлія Загурська з Кропивницького почала волонтерити ще з 2014 року: у свою обідню перерву їздила до місцевого шпиталю та працювала з військовими. Тоді жінка працювала психологинею в обласному управлінні ДСНС і кілька років поєднувала роботу та волонтерство: вихідні та відпустки використовувала для поїздок у зону АТО та навчальні полігони, де надавала психологічну підтримку військовим.
«Бувало так, що я о третій ночі в понеділок поверталася з поїздки і на 8-му ранку вже йшла на службу в ДСНС. Було складно, але я не могла бути осторонь — така я людина», – розповідає Юлія.
Жінка хотіла перевестися на службу в ЗСУ, але через бюрократичні нюанси зробити це не вдавалося.
Юлія звільнилась на пенсію, а в липні 2022 року добровільно вступила до лав ЗСУ. Пройшла шлях від солдатки до начальниці групи контролю бойового стресу.
«За якийсь час служби в бойовому підрозділі про мене як психологиню вже знали на Донецькому напрямку, була черга на індивідуальне консультування на 2–3 тижні вперед. Але там я почувалася на своєму місці», – пригадує Юлія.
Під час перебування на Херсонському напрямку було багато виїздів, і жінка весь час мала носити бронежилет. Такий режим, фізичні навантаження і постійне носіння бронежилета призвели до проблем із хребтом. Після двох операцій Юлія звільнилася зі служби.
«Я пройшла нелегкий шлях з конфліктною ситуацією з керівництвом підрозділу, через те, що зробила операції. Після звільнення, дізналася про набір фахівців супроводу ветеранів, подала заявку. Я хотіла знову бути корисною й залишатися поруч із тими, хто нас захищає. Це наразі для мене єдиний варіант», – ділиться жінка.
З серпня Юлія Загурська працює фахівчинею супроводу ветеранів при Кропивницькій обласній лікарні.
«Мрію, щоб окрім загального супроводу ветеранів з’явився ще й окремий сервіс психологічного супроводу. Не раз помічала: військові з недовірою сприймають “цивільних” психологів. Натомість, коли розуміють, що ти “своя”, — лід тане. Мій досвід допомагає мені знаходити контакт, навіть у якихось фразах, зрозумілих лише тим, хто був “там”. Я дуже добре розумію кожного з них, бо сама багато пройшла. Вони кажуть “А”, я кажу “Б” — і це не просто слова.», – каже Юлія.
Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.
